Студент БДМУ став Головою Магістрату Студентської республіки

Традиційно літня пора для студентів асоціюється із відпочинком, морем, подорожами та фестивалями. Одним із літніх фестивалів, що захоплює дедалі більше молоді є Студентська Республіка.

Цей неординарний фестиваль, по суті, є квазі-країною, із власними законами, парламентом, політичними пристрастями, національною валютою, судом. Окрім того – це незабутні вечірки під відкритим небом до перших променів ранкового сонця, змагання як з класичних видів спорту (футбол, волейбол, «Що? Де? Коли?»), так і з нестандартних (мафія, пейнтбол, битва DJ, арчерітаг).

Щорічно близько 600 студентів чернівецьких вишів навчальних закладів стають учасниками цього неймовірного дійства. Кожен виш формує свою команду.

Команда Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет» завжди гідно презентує свій навчальний заклад. Ось лише деякі факти про участь команди БДМУ у Студреспубліці: першою жінкою-мером Студентської Республіки стала студентка БДМУ – Олександра Стойка, інший представник нашого ВНЗ Говорнян Сергій є членом Студентського Парламенту України вже три скликання поспіль.

У 2017 році політична система Студреспубліки зазнала змін – стала парламентською республікою.

Проте традиції студентів БДМУ – брати активну участь у житті «міні країни» залишились незмінними.

Новим Головою Магістрату (Спікером) став студент Медичного факультету №1 – Амелін Микола.

«Для мене це вже третя Студентська Республіка. Попередні роки я їхав лише для того, щоб відпочити та відсвяткувати завершення навчального року, але цьогоріч , вже будучи капітаном команди, вирішив знову нагадати «Студці» про наші можливості. Тому активно брали участь в політичному житті Республіки, і як бачимо – результативно. Взагалі СтудРеспубліка це те, про що можна говорити дуже довго, і те, що повинен спробувати кожен активний студент. Скажу максимально лаконічно: свобода, нові друзі, емоції, танці, співи. Це те що ніколи не забудеться,» – ділиться враженнями Микола Амелін.

Серед новообраних членів Магістрату також студент Медичного факультету №2 – Волощук Антон, який окрім цього є і абсолютним переможцем гри «Мафія».

Від імені ректорату щиро вітаємо студентів зі значними здобутками та бажаємо нових успіхів.

Найбільше абітурієнтів планують вступити на спеціальність «Медицина»

Вступна кампанія у Вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет» триває.

Станом на 17 липня абітурієнти подали більше 2800 заяв на навчання в університеті. Серед них найбільша кількість охочих навчатися за спеціальністю «Медицина».

Пряма мова абітурієнтів.

Михайло, випускник Хмельницького базового медичного коледжу.

«Мрія стати лікарем та допомагати людям була з дитинства, саме тому вирішив опановувати дану професію в коледжі, а тепер хочу продовжити навчання в БДМУ.

Обираючи вищий навчальний заклад, переглянув багато інформації про медичні виші й обрав ваш, адже знаю, що БДМУ займає лідируючі позиції у багатьох рейтингах, крім того про медичний університет Чернівців – прекрасні відгуки випускників. Дуже сподіваюся, що стану студентом Буковинського медуніверситету».

Іванна, випускниця Камянець-Подільського медичного училища

«Професія лікаря вабила з дитинства, і провчившись в медучилищі зрозуміла, що обрала правильну для себе професію. А зараз хочу вступити до вашого навчального закладу, адже відгуки моїх родичів, які тут навчалися, дуже позитивні. Приємно вразила робота Приймальної комісії, яка працює швидко та організовано і, що дуже важливо, з посмішкою – дуже гарне ставлення до абітурієнтів».

Доктор медицини зі Швейцарії провела семінар для учасників психологічного інтенсиву в Репужинцях

З 10 по 15 липня на базі відпочинку БДМУ «Здоров’я» (с. Репужинці) проходить ХІІ психологічний інтенсив, який щорічно організовує Медико-психологічний центр університету. Цього року до Репужинців з’їхалися близько 100 учасників майже з усіх регіонів України.

До тренерського складу основних груп заходу ввійшла доктор медицини, лікар-психіатр, завідувач приймального центру психіатричної служби кантону Тургау, м. Мюнстерлінген (Швейцарія) Альмут Шефер. Вона прочитала лекцію та провела семінар на тему «Психотерапія розладів харчової поведінки», яка викликала жваве обговорення серед слухачів.

Окрім того, під час всі учасники мають змогу працювати в навчальних та терапевтичних групах, що представлені різноманітними сучасними напрямками психології та психотерапії: психодрама (Вікторія Осипенко – психолог-консультант МПЦ, Чернівці), маріонеткова терапія (Оксана Пендерецька – психолог–консультант МПЦ, Чернівці), психопатологія повсякденного життя (пропедевтика психічних захворювань) (Володимир Коростій – професор кафедри психіатрії, наркології, загальної та медичної психології ХНМУ, Харків), процес-групи (Олена Попелюк – психотерапевт, супервізор, секція психодрами Української спілки психотерапевтів Львів), тілесно-орієнтована терапія в гештальт-підході (Ірина Толочко – практикуючий психолог, гештальт-терапевт, супервізор, Чернівці), системна сімейна терапія (Любов Любіна – дитячий та сімейний психолог, психолог-консультант МПЦ, Чернівці; Олеся Погоріловська – практикуючий психолог, напрямок – системна сімейна психотерапія, Чернівці).

Про особливість цьогорічного Психологічного інтенсиву в Репужинцях та перспективи розвитку говоримо з Олександром Поліщуком, керівником проекту, керівником МПЦ БДМУ.

- Олександре Юрійовичу, розкажіть трохи детальніше про Інтенсив, про щорічні особливості проведення та про цьогорічні новинки?

- Впродовж 12 років, під час яких реалізується проект, у деяких учасників уже склалася добра традиція своєрідного психологічного практикуму, тому маємо учасників, які вже 7-8 разів поспіль відвідують Репужинці у липні, а є і новачки, які цьогоріч вперше відвідали подібний захід. Якщо статистично, то цього року ми маємо 38 новачків, усі решта – вже брали участь в інтенсиві минулими роками. Також приємним є той факт, що до нас приїхали представники багатьох областей України, студенти та викладачі різних навчальних закладів.

Цьогорічною особливістю є те, що багато учасників приїхали сім’ями, привезли із собою дітей, а отже інтенсив переростає у форму «корисного» сімейного відпочинку. Тому цього року організовано крім дорослих ще й дитячу та підліткову групи.

- Як організовуєте відпочинок учасників Інтенсиву?

- Попри напружену та достатньо серйозну роботу учасники проекту мають можливість зреалізувати свої творчі таланти під час вечірнього відпочинку. Організатори намагаються урізноманітнювати культурну програму інтенсиву. До прикладу, в середу у нас традиційно мистецький перфоменс «Українські вечорниці», під час якого учасники вивчають елементи українських народних танців, цьогоріч вчили гусачок, гречаники, голубка, тощо. Така форма відпочинку надзвичайно подобається як дорослим, так і діткам.

- Ми бачимо, що Інтенсив щорічно відвідує велика кількість людей, а отже даний проект є затребуваним, які плани на майбутнє?

І надалі плануємо залучати іноземних фахівців для роботи з учасниками проекту. Крім того, враховуючи вже напрацьований досвід, маємо намір розширювати напрацювання щодо актуальних питань роботи з психічною травмою, допомоги постраждалим, посттравматичних стресових розладів тощо.

Також хочемо залучити ще не представлені напрямки, наприклад, когнітивно-біхевіоральної терапії в роботах груп.

Відгуки учасників Проекту:

Анжела, Чернівці

«Якщо раз побуваєш у цій чарівній, "геопатагенній країні" (бо це не село, це набагато більше), відчуєш, що життя наповнено всім необхідним, і вже живеш думками наступної зустрічі...Репужинці як Кохання, як зірка, що сходить раз на рік, побачення з якими очікуєш весь той час від липня до липня, виховуючи терпіння, плекаючи любов....»

Ольга, Чернівці

«Чудове місце з гарними людьми! Де для себе можна взяти і поєднати приємне та корисне, в хорошій атмосфері ,колі друзів та однодумців можна круто провести час»

Рена, Кременчук

«Надзвичайні люди! Чудове місце! Повертаюся сюди з задоволенням знову і знову!»

Любов, Чернівці

«Репужинці – чудове затишне місце для самопізнання, розвитку та відпочинку. Дякую всім за три чудових літа»

Наслідки різних стилів виховання дітей

Чому стиль виховання і тактика поведінки батьків так важливі для розвитку дитини? Багато хто з нас виховували дітей або ж планують завести дітей в майбутньому.

Саме батьки впливають на майбутню поведінку і навички дитини. Дуже важливо розбиратися в різних стилях сімейного виховання перед тим, як виховувати дитину. Стиль сімейного виховання буде впливати на майбутнє дітей. Для початку потрібно ознайомитися з усіма стилями і тільки потім приступати до виховання дитини.

Навіть якщо ви думаєте, що вибрали правильний стиль виховання, ви можете помилятися.

У 1960 році психологи виділили три основні стилю виховання: авторитетний, авторитарний і ліберальний. Надалі був виділений ще один, четвертий, стиль — байдужий (індиферентний). Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку підлітків. Індиферентний і ліберальний стилі — не найоптимальніші стилі виховання дитини, якщо ви хочете, щоб дитина виросла щасливою і успішною людиною.

Стилі виховання в сім’ї:

1. Індиферентний стиль виховання має на увазі недбалий підхід до виховання дітей. Він притаманний батькам, які занадто зайняті власними проблемами і не можуть задовольнити мінімальні потреби дітей. Вони емоційно віддалені від дітей, проявляють дуже мало любові і не замислюються над вихованням дітей. Така байдужість батьків сприяє розвитку у дітей недовіри до оточуючих, неспокою і стресу. Це пов’язано з відсутністю підтримки з боку сім’ї і поганим вихованням. Дітям, чиї батьки практикують індиферентний стиль виховання, часто важко побудувати значимі і цінні відносини. Вони воліють дбати про себе і розраховувати тільки на себе.

2. Ліберальний стиль передбачає дуже низький рівень вимог до дітей, однак відкритість для спілкування. Ліберальні батьки — нетрадиційні й поблажливі до дітей. Вони рідко вимагають від дітей зрілої поведінки і намагаються уникати конфліктів.

Батьки, які слідують ліберальному стилю, часто суперечливі в установці правил, але зазвичай дуже дбайливі.

Вони використовують підкуп, щоб домогтися потрібної поведінки від дитини. Дітей, яких виховують ліберальні батьки, часто називають «розпещеними». Інакше кажучи, вони можуть роздобути все, що захочуть від батьків, провокуючи їх. Вони ростуть з браком самодисципліни, нерозвиненими соціальними та комунікативними навичками, дуже егоїстичними і невпевненими у собі. Недавні дослідження показали зв’язок між ліберальним стилем виховання і зловживанням наркотиками і алкоголем. У таких батьків не вистачає терпіння і часу на дітей, тому вони воліють підкуповувати їх подарунками. Характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.

3. Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона уповільнює формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру.

Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.

Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли бажаної для них значущості в кар’єрі, спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.

4. Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків.

Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення.

З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).

Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках.

Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.

5. Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання  найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

Матеріал підготувала Карвацька Наталія – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка