15 серпня – День незалежності Індії

Республіка Індія здобула незалежність 15 серпня 1947 року. З тих пір в цей день – загальнонаціональне свято в країні.

On behalf of the University Authority and students of BSMU let us congratulate all Indian community ofBukovinianStateMedicalUniversityon the occasion of this great holiday – Independence Day of India. We wish you happiness, prosperity and peace to you, your families and you beautiful country!

Традиційно в День незалежності проводяться церемонії підйому національного прапора – найбільша церемонія проходить у Делі, де прем'єр-міністр власноруч піднімає прапор над Червоним фортом, також  національний прапор урочисто вивішується на багатьох будинках.

Громадяни Індії намагаються провести цей день з родиною та близькими друзями.

В День незалежності Індії проводиться яскравий парад, на якому демонструється культурна різноманітність країни, її досягнення в науці й технологіях. У столицях штатів освітні заклади та різноманітні установи організовують культурні програми – концерти та мистецькі заходи.

Профілактика Інтернет-залежності в дітей та підлітків

Інтернет-залежність – це явище, яке в останні роки набуло справді вражаючого розмаху. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже їм набагато складніше самостійно впоратися з потягом до онлайн-життя і вчасно зупинитися.

Інтернет сам по собі не є хорошим чи поганим - це просто частина світу, який нас оточує, - багато в чому корисна і потрібна. Будучи невичерпним джерелом інформації, інтернет приваблює дітей можливістю дізнатися і побачити все що завгодно. Цікава до всього дитина прагне отримати якомога більше: спілкування, ігор, мультфільмів, розваг - і тому багато часу проводить у віртуальному просторі, часто на противагу реальному життю. Соціалізацію і спілкування з однолітками замінює фактично однобоким онлайн-спілкуванням. Активним іграм на свіжому повітрі все більше дітей протиставлять мережеві ігри, далеко не завжди нешкідливі. Іноді пошук нової інформації стає буквально нав'язливою ідеєю.

Інтернет-залежність cупроводжується відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання.

Настає психічна та фізична залежність. Механізм її формування дуже схожий з нікотиновою, алкогольною і наркотичною, хоча в інтернет-залежності немає прямої діючої речовини. Це не хімічна, а виключно психічна залежність, що впливає, втім, на ті ж рецептори в центрах задоволення.

Як не прикро, інтернет-залежність зараз спостерігається навіть у малюків-дошкільнят.

Напевно серед ваших знайомих знайдуться діти, що вміло використовують планшет батьків або навіть володіють власним. Це ж так зручно: відволікти малюка, включивши йому розвивальний мультик або корисну гру. Тим часом, перекладаючи на електронні девайси функції розваг та виховання дітей, батьки самі формують основу майбутньої інтернет-залежності.

У школярів підліткового віку залежність від інтернету може говорити також про наявність психологічних проблем - нереалізованості в колі спілкування, проблемних відносин у родині, труднощів з навчанням, від яких підліток поринає в більш успішне віртуальне життя.

Не варто діагностувати інтернет-залежність у кожної дитини, яка отримала доступ до всесвітньої мережі. Те, що сучасні діти деякий час проводять онлайн і черпають інформацію з інтернету, - це нормально. Все-таки ми живемо в еру цифрових технологій, і багато процесів дійсно простіше і зручніше здійснити віртуально.

Якщо поведінка дитини не змінилася, успішність у школі не погіршилася, настрій і самопочуття хороші - причин для тривоги, швидше за все, немає. Коли ж варто занепокоїтися?

Якщо дитина стала проводити за комп'ютером більше часу, ніж раніше (більше 6 годин на тиждень);

Якщо віртуальне спілкування стало для неї важливішим, ніж реальне - вона пропускає школу, перестала виходити на прогулянки у двір і т.д.;

Якщо спостерігаються порушення сну, апетиту, зміна звичного режиму;

Якщо дитина стала схильною до частих перепадів настрою, неадекватно (агресивно) реагує на прохання вимкнути комп'ютер;

Якщо за неможливості бути онлайн вона тривожна, пригнічена, постійно згадує про справи "в мережі";

Якщо дитина неохоче розповідає або взагалі приховує, чим займається в мережі, що шукає, у що грає.

Для дітей найбільш характерні три форми інтернет-залежності:

ігрова залежність - пристрасть до онлайн-ігор;

залежність від соцмереж - пристрасть до віртуальних знайомств і спілкування онлайн, постійне спілкування на форумах, у чатах, у соціальних мережах на противагу живому спілкуванню;

нав'язливий веб-серфінг - хаотичні переходи з сайту на сайт, без конкретної мети.

Як боротися

Як і будь-яку хворобу, інтернет-залежність простіше не допустити, ніж потім лікувати. Тому краще всього займатися профілактикою, а саме:

не залишати без уваги перші етапи знайомства дитини з інтернетом: поговорити, пояснити основні правила онлайн-життя, звернути увагу на можливість використання Мережі для навчання та саморозвитку;

встановити чіткі рамки користування інтернетом (тільки постарайтеся обійтися без заборон - їх-то якраз найбільше хочеться порушувати, краще просто регламентувати час знаходження в мережі);

не випустити з уваги активність дитини в соцмережах. Причому НЕ обов'язково встановлювати стеження та тотальний контроль - досить "зафрендити", регулярно переглядати оновлення її сторінки, брати участь в обговореннях. Ви ж сучасні батьки сучасної дитини!

Ну і звичайно, дуже важливо, щоб в житті дитини було багато захоплень і активностей, які займали б її час і були б насправді цікаві. Навчіть її кататися на роликах, подаруйте акваріум з рибками, поповніть домашній запас настільних ігор.

Не менш важливо, щоб свої захоплення дитина могла обговорити з батьками, зустрівши живий відгук і непідробний інтерес - тоді їй не знадобиться шукати однодумців у віртуалі.

Якщо все-таки проблема інтернет-залежності вже виникла - першим і найбільш важливим кроком є встановлення так званого батьківського контролю. Це спеціальний софт, за допомогою якого можна контролювати, як довго дитина сидить в Інтернеті, які сайти відвідує, що робить. Більше того, програми батьківського контролю здатні не тільки інформувати батьків про діяльність дитини, але й регулювати час її перебування в Мережі, блокувати ті чи інші сайти або встановлювати допустиму тривалість роботи на них.

Рекомендації батькам щодо профілактики інтернет-залежності дітей

1. Не купуйте дитині персональний комп'ютер. Він повинен знаходитися в загальній кімнаті вашої квартири, а не в кімнаті дитини. Тоді вам не потрібно буде щохвилини перевіряти, чим займається син чи донька.

3. Строго стежте за тим, щоб дитина проводила більше часу на повітрі, в компанії своїх однолітків. Не забувайте про позашкільні заняття і захоплення. Тоді ризик потрапити в Інтернет-залежність буде набагато менше.

4. Якщо ваша дитина відчуває труднощі в спілкуванні з однолітками, наприклад, через надмірну сором'язливість, допоможіть їй налагодити контакти, можливо, за допомогою психолога. Запрошуйте додому її однокласників, запропонуйте синові або доньці записатися в театральний гурток чи студію художнього слова - ці заняття сприяють усуненню комплексів у спілкуванні.

Не забувайте і про те, що батьки - найкращий приклад для дитини. Тому вимкніть комп'ютер і сходіть усією родиною на пікнік, до музею, чи просто відкрийте для себе нові туристичні маршрути. Це стане найкращою профілактикою інтернет-залежності.

Матеріал підготувала: Карвацька Наталія доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка

Виробнича практика студентів-стоматологів БДМУ

На базі навчально-лікувального центру «Університетська клініка» Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет» проходить виробнича практика студентів стоматологічного факультету.

Майбутні лікарі мають змогу самостійно відпрацювати основні стоматологічні маніпуляції. В цьому їм допомагають досвідчені колеги.

З перших днів виробничої  практики юні спеціалісти зарекомендували себе з кращої сторони. Показали свій високий рівень теоретичної підготовки, і поступово перейшли до практичних навичок.

Епілепсія. Як жити з даною хворобою.

Епілепсія – хронічне поліетіологічне нервово-психічне захворювання з прогредієнтним перебігом, яке виявляється двома основними групами симптомів: пароксизмальними розладами (нападами) і більш або менш стійкими психічними порушеннями.

Пароксизми (напади) при епілепсії можуть бути представлені судомними, сенсорними чи їхніми психічними еквівалентами, що характеризуються розладами свідомості. При епілепсії порушується діяльність нервової системи, змінюється психіка, знижуються розумові здібності.

Психічні порушення сприяють формуванню специфічних змін особистості (епілептичний характер та епілептичне недоумство).

Великий епілептичний напад супроводжується судомами всієї мускулатури, порушенням дихання (обличчя стає синюшним, з рота витікає піна), настає мимовільне сечовипускання й дефекація. Після нападу, який триває до 2-2,5 хвилин, хворий засинає. Спогади хворого про події під час нападу відсутні.

Епілептичний характер особистості хворого має такі особливості:

Хворі причепливі, егоцентричні; водночас вони можуть бути занадто ввічливими, улесливими (“полярність емоцій”).

Їм властива дратівливість, запальність, злісність, гнівливість, злопам’ятність.

Мислення набуває загальмованості, в’язкості, деталізованості, конкретності; хворий не може розмежувати головне і другорядне.

Має місце схильність до вживання зменшувальних слів, надмірний педантизм.

При подальшому прогресуванні хвороби наступають особливі зміни пам’яті та інтелекту: у хворих багато років зберігається пам’ять на дати і частоту нападів, а також на інші факти, що мають відношення до хвороби при втраті пам’яті на суспільні події, професійні та шкільні знання; усі інтереси хворих, окрім турботи про своє здоров’я, згасають (епілептичне або концентричне недоумство, деменція).

Епілепсія може проявлятися в інших формах:

Лунатизм – спляча людина встає з ліжка, робить зовні усвідомлені дії, розмовляє. Після закінчення нападу він повертається в ліжко і не пам’ятає епізоду.

Парасомнії – здригання кінцівок при пробудженні або засипанні. Можуть виявлятися в мимовільних скороченнях м’язів обличчя.

Енурез – нічне нетримання сечі. При нападі сечовий міхур виходить з-під контролю головного мозку, відбувається його мимовільне випорожнення.

Після остаточного встановлення діагнозу епілепсії необхідно направити всі заходи на усунення всіх чинників, що провокують виникнення нападів або погіршення самопочуття.

Дані цілі можуть бути досягнуті шляхом регулярного застосування лікарських препаратів

Дозування, тип препарату і тривалість курсу його прийому призначає тільки лікар виключно на підставі даних аналізів і досліджень.

Профілактика хвороби

Профілактика епілептичної хвороби включає заходи первинної та вторинної профілактики. Первинна профілактика, спрямована на попередження епілепсії, розроблена недостатньо. Велика роль у профілактиці епілепсії належить медико-генетичним консультаціям. У зв'язку з важливою роллю генетичних чинників в етіології хвороби профілактика епілепсії полягає в попередженні шлюбу двох осіб, які страждають на епілепсію, а також ретельного нагляду за здоров'ям дітей в сім'ях із спадковою обтяженістю. Такі діти складають групу підвищеного ризику по епілепсії.

Слід попереджати причини, які можуть викликати епілепсію: інфекційні захворювання мозку, органічні ураження головного мозку різної етіології (судинні, ендокринні, пухлинні), травматичні ураження головного мозку, особливо травматизм під час пологів, алкоголізм, інтоксикацію наркотиками, солями важкими металами та іншими нейротропними отрутами.

Вторинна профілактика направлена на попередження несприятливого перебігу і загострення захворювання, тобто до стабілізації досягнутої терапевтичної ремісії. Особливе значення мають профілактика інтеркурентних захворювань, турбота про режим і харчування хворого.

Важливими заходами є правильна організація режиму дня (чергування навантаження і відпочинку), відсутність психологічних потрясінь і ведення здорового способу життя.

Організація режиму і дієтотерапія.

Правильно організований режим і харчування мають велике значення для хворих на епілепсію. З лікувальною метою хворим на епілепсію пропонується чотири види дієти: голодна, без солі, з різким обмеженням рідини і так звана кетогенна (зменшення білків і вуглеводів із заміною їх жирами). Практично всі харчові режими, особливо протягом тривалого часу, важко виконати, однак хворі на епілепсію повинні дотримуватися в їжі наступних правил:

1) обмежувати рідину, а в зв'язку з цим не вживати гострі і солоні страви;

2) обмежувати білкову їжу, особливо м'ясо, по можливості строго дотримуючись молочної, рослинної дієти;

3) не вживати міцних напоїв (міцний чай і кава) і категорично виключити всі алкогольні напої.

Хворим на епілепсію забороняється працювати близько рухомих механізмів, на висоті, біля вогню і води. Однак якщо епілепсія протікає без частих нападів, то хворим рекомендується посильна фізична і розумова праця. Ще Авіценна зазначав позитивний вплив на хворих на епілепсію бігу і ходьби. Саме через трудову діяльність, спеціально підібрану із суворим урахуванням стану та індивідуальних особливостей хворого (при виключенні умов, що сприяють перенапруження і перевтоми), найбільш повно здійснюється така важлива міра, як соціальна адаптація хворих на епілепсію.

Матеріал підготувала Карвацька Наталія – доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка